Загальна проблема для всіх давніх церков - як прогріти їх взимку, щоб люди могли вистояти службу? Будь-які варіанти, пов'язані з нагнітанням теплого повітря (пічки, тепловентилятори, масляні радіатори) економічними назвати не можна. Щоб отримати хоч якийсь ефект, всі ці прилади потрібно включити заздалегідь, до початку богослужіння. Адже тепле повітря, природно, піднімається вгору, і якщо приміщення храму досить велике і високе, воно не встигне прогрітися навіть за кілька годин.

Термокилимок являє собою "сендвіч" - два звичайні килимки, всередину яких зашито спеціальну електропровідну плівку. Пластикова плівка має "магістралі" - тоненькі срібні провідники, з'єднані між собою поперечними місточками з графіту. Завдяки цим поперечним місткам випадкове механічне пошкодження килимка в будь-якій точці порушує нагрів лише в цій точці і не впливає на роботу килимка в цілому.

Термокилимки призначені для того, щоб гріти людей, а не прогрівати повітря у всьому об'ємі приміщення. Їх кладуть безпосередньо під ноги людям, тобто біля вівтаря (для священика) та у наві (для вірян). На термокилимку ноги не мерзнуть, як це зазвичай буває у неопалюваній церкві, і люди можуть зосередитись на молитві.
Ще один популярний варіант - довгі вузькі термокилимки, що кладуться на лавки.
Отже, все тепло від термокилимків потрапляє за призначенням, і марних витрат енергії не відбувається.

Детальніше інформацію можна дізнатися за телефоном: 0673743343