З історії храму

Храми, як і люди, мають свою долю. Непростою була доля Бродівської церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста. Як свідчать матеріали Центрального державного історичного архіву України у Львові, храм закладено і 1641 році.
У «Науковому збірнику Галицько-руськой матиці» (Львів,1868 р.) дослідник В. Плащанський у нарисі «Галицько- руський торговельний город Броди» подає відомості про те, що у 1693 р. храм згорів і був відбудований. А у 1825 р. будівля була значно розширена, накрита бляхою і мала два входи. З правої і лівої сторони знаходилися часовні, справа від головного вівтаря було ризосховище. Вікна були з решітками. У головному вівтарі знаходилась ікона розп’ятого Спасителя, написана на полотні. В бічних часовнях знаходилися вівтарі - один з іконами св. Антонія і св. Миколая, інший - з іконами Богородиці і Пресвятої Трійці. Всі три Престоли були прикрашені живописом і різьбою.
 Далі В. Плащанський описує, що у храмі були амвон гарної різьбярської роботи, хороший орган і мармурова хрестильниця. Мав храм і гробниці з залізними решітками, до яких входили зі середини святині. Знаходилися там гроби з написами на мармурових плитах: Розалія Ванг (вдова шкільного директора, упок. 1845р.), Франц Ласкевич із Кракова (купець, упок. 1778 р.), Ігнатій Ласкевич (купець, упок. 1804 р.).

На подвір’ї була дзвінниця, | побудована у 1844 році, мала 4 дзвони. Крім того, з майна, яке зберігалося у храмі, особливо цінними були срібна монстрація з чашою і зіркою, декілька срібних чаш, пушка, три срібних корони на ікони, 4 золотих і 65 срібних вогів, три процесійних ікони зі срібними коронами. А великий хрест, тщо висів на стіні біля хорів, був дуже гарної мистецької роботи і, як кажуть, був древньою пам’яткою церкви. Також два із 61 фелонів стосувалися далекої давнини. Вірогідно, шо обидва ті фелони подарували храму його перші засновники. Вміщувала будівля 2,5 тисячі чоловік.
Храм пережив ще дві пожежі - у 1849 і 1859 роках. Кожен раз він відновлювався і розширювався.
При ньому деякий час існував кляштор сестер милосердя. Після пожежі обителі у 1801 р. його перевели у Залізці.
До 1939 року храм належав церкві і в ньому відбувалися богослужіння. В подальшому безбожницька радянська держава забрала цю культову споруду у свою власність і використовувала її не за призначенням. Спочатку в ній розміщувався дивізійний клуб Бродівського гарнізону, зерносховище, потім дитяча юнацько-спортивна школа. 
У 1993 році українська держава передала храм Українській Греко-Католицькій Церкві. Настоятелем його став о. Михайло Смачило. Вірні заповзято взялися за відновлення святині. 5 вересня 1993 року, через багато років забуття, нищення і зневаги,у храмі відбулась перша Служба Божа, а на свято Воздвиження ЧесногоЖивотворящого Хреста святу Літургію відслужив тут Зборівський Єпископ Владика Михаїл Колгун.
6 листопада 1995 року адміністратором храму було призначено о. Ярослава Царика.
Тепер у храмі знову проповідусться слово Боже. За цей час громада, на чолі з настоятелем о. Ярославом Цариком, немало зробила для його відродження. Це і встановлення куполів, і укріплення фундаменту, і впорядкування території , реставрація унікального внутрішнього розпису храму, спорудження дзвінниці та багато іншого.
Щонеділі у храмі відправляються три Служби Божі, одна з них - для дітей і молоді. Діють при храмі три хори (серед них дитячий), молодіжна християнська організація «Українська молодь -Христові», біблійне товариство, Апостольство молитви, товариство залежних від алкоголю, християнська організація «Матері в молитві», катехитична школа св. Петра і Павла та ін.
Ось така цікава і непроста доля цього старовинного Божого дому. 

 

Надія Забокрицька