Знаменна подія хрещення Руси-України, що сталася в 988 році має своє благословенне продовження до наших днів і на всі дні будучих поколінь. Всі події на світі стаються для людей через людей. Добра Новина від Бога шляхами Божого Провидіння заявилася над нашими землями для народу, що шукав Бога, прагнув Його, блукаючи поганськими дорогами.

«Народ, який сидів в темряві, побачив велике світло...» (Мт. 4, 16) і поганський князь, просвічений Божим духом, побачив красу, в якій охрестився він і весь народ його. До цієї краси церковної і Божої сьогодні наш народ іде, розвиваючись в християнській культурі, і прагне досягнути смаку християнського життя. Цей смак, ця краса християнського життя є заложена в основі нашої віри, яку ми прийняли, і як послідовники Святоволодимирового хрещення, маємо продовжувати шукати між: нами цінної перлини, яка перетворює красу нашої Церкви в красу життя.
«Царство Боже є між вами» (Лк. 17, 21). В час духовного нашого просвіченим, коли ми спраглі є Божого Царства, відновімо себе у святому хрещені, щоб стати нам гідними Божого чуда, яке Господь запевнив в нашому житті. Подобалось моєму Небесному Отцю дати вам Царство: Царство миру, злагоди, справедливості, щирості, вірності, любові; Царство християнської культури і життя; Царство християнської нашої Держави. Ми, зібрані в Церкві, що очікуємо Божої великої милості, разом зі святим Володимиром, святими української землі і Пресвятою Богородицею закликаємо до Триєдиного Бога: «Яви нам Твою милість на зцілення, очищення, оздоровлення, освячення нашого, щоб ми стали Твоїми дітьми в любові між собою і з Тобою; щоб ми, охрестившись, стали Твоїм світлом, що світить в темряві і просвічує всіх; щоб ми, охрестившись, прийняли Твою силу, яка на всяк час проганяє біса, його затії і хитрощі; щоб ми, охрестившись, стали Твоїм вибраним народом серед усіх народів світу, на якому Ти поставиш печать Святого Духа і під цим знаменем народ Твій звершував перемогу не тільки, щоб ніякі адові сили його не зламали, але Божа благодать воцарилася і не давала глумитись над святими своїми».
В цей рік Ювілею Хрещення нашого народу Церква наша глибше розвиває значення святого Володимирового хрещення і повчає, що ми є покликані до участі з Богом у Його Євангелії на землі; що ми є покликані до участі в Божій любові, щоб продовжувати, втілювати, умножувати Божу любов на землі. Також, прийнявши Божу любов, збагатившись нею, виявляли її між нами, дарували її один одному і щоб ми не боялися терпінь, але у вірі з запевненням Божої допомоги тривали у всеперемагаючій Божій любові і завжди були витривалими в ній. Цей знак нашого покликання і вибрання до участі в житті з Богом не є звичайним, але збагачений Божим запевненням Його присутності з нами. Я буду з вами повік (Мт. 28, 20), ідіть Я вас посилаю і нічого вам не буде бракувати.
Наше християнське покликання зводиться до життя з Богом. Бог живе у своїй Євангелії і нас до неї приймає, щоб ми були разом: « Як ти Отче в мені, і я в тобі. щоб і вони були в нас одно...» (їв. 17, 20-21). Це покликання Боже і запевнення Боже для нас духовно нас підносить в житті і дає нам бути з Богом Всесильним нашим Творцем і Спасителем, і Святителем нашим в дорозі нашого земного життя. В такій вірі нам Господь запевняє спасіння на землі тепер і після смерті.
До Архиєрейського служіння в Його святій Євангелії і мене Господь покликав. Дав мені своє священство-архиєрейство, щоб в Його Церкві служити визначеним урядом; щоб навчати народ його об'явленої Доброї Новини; щоб судити про справи церковні і в справах віри і моралі; щоб освячувати народ, при носячи жертву Богові «твоє від твоїх».
В своєму провидінні Бог щораз вибирав мене у цьому земному житті, коли народився, коли батьки піклувалися і виховували мене, коли ходив до школи, коли навчався, коли думав, коли молився, коли з гріху навертався, коли був переслідуваний, коли боявся і коли був відважним, коли не знав, коли вагався, коли довірявся. І сьогодні, будучи поставленим у Церкві служити моєму народові, у Планах Божих я визнаю Бога у кожній миті життя мого, який мене вибрав і провадив, який мені давав і віднімав, який мене досвідчав, щоб я міг рішучо сказати Йому: «Так Господи, хочу творити волю Твою, пізнавати її, щоб мій народ в мені міг бачити Тебе. До такого довір'я дійшов не тому, що я сильний, але тому, що Ти мені так багато обіцяєш і даєш, щоб дивлячись, кожен з нас міг прийняти для себе таке переконання, що Бог має більше ніж роздав і на кожного з нас чекає об'явлення великої Божої щедрості. До такого довір’я дійшов, щоб, будучи завжди з Церквою, Господь через мене скріпляв, освячував і провадив нас, як і мене колись і тепер провадить до участі в своїй щедрій трапезі».
Багатство духовної краси у своєму служінні виражала завжди Пресвята Богородиця. Вона подивляла Бога у Його Добрій Новині, яка завжди відзивалась у ній: «Велике бо вчинив мені Всемогутній і святе його ім'я» (Як. 1, 49). У своєму захопленні, своєму запевненні Пресвята Богородиця допомагає нам у вірі, надії і любові, заступається для нас у Бога Його великої милості. І вона не може бути неприйнята, невислухана і несповнена радості за нас. Тому у такому відповідальному нашому християнському покликанні Церква закликає нас до великої відваги і уповання на заступництво Пресвятої Богородиці, яке вона в житті сама досвідчила і нам у цьому тепер радо служить, досвідчаючи чудеса в собі і в нас. Ми досвідчені в своїх немочах і ведені запевненням нам Божої ласки, заявляємо нашу посвяту вірної служби Христові за заступництвом Пресвятої Богородиці, святого Володимира з усіма святими українського народу та святими всіх часів на землі.
Боже Великий Єдиний, вчини нас гідними Твоєї милости і благослови наше життя, нашу державу, наш народ на многії і благії літа.

Благословення Всемогутнього Бога †Отця і †Сина і †Святого Духа

нехай зійде і перебуває з нами тепер і назавжди. Амінь.