Глиняни - містечко Золочівщини ,уперше згадується в документах 1379 року. Назва цього поселення за народними переказами походить від слова ''глина''. Хоча довкола були ліси , але хати будували з глини , що відзначилося у назві містечка. Славиться містечко своїми церквами і чудотворною іконою. Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Глинянах  є живою легендою Божої сили , про що свідчить його історія. Кажуть сюди приходив помолитися за щасливу долю українського народу гетьман Іван Мазепа , а два старезні ясени на подвір'ї посадив сам Богдан Хмельницький. Церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована 1749 року в центрі містечка.

У 1886 році після великої пожежі церква залишилася неушкодженою .Тоді згоріло все середмістя і навіть храм св. Івана Хрестителя на Застав'ї , у передмісті Глинян . Коли палало місто над храмом Успення з’явилася постать Божої Матері у блакитному вбранні з рожевим відтінком. Богородиця тримала над церковцею широко розведені руки аж до часу , коли  полум'я зникло. Вогонь валом доходив до стін  храму і відкочувався назад. Усе довкола згоріло , а храм залишився неушкодженим. Настав час ,коли частоту богослужінь було обмежено до мінімуму через аварійний технічний стан. За зачиненими дверима запанувала не властива для молитовного місця тиша .Середина храму ,всі образи  в ньому потемніли ,закоптилися. Ікони та закутки покрилися шаром пилу і павутинням...Однак сталася незвичайна подія ,яка перетворила приречений на запустіння храм на місце паломництва для багатьох молільників.

На Святвечір 1936 року в церкві надприродним способом самовідновився запрестольний образ Розп'яття Ісуса Христа. Відомості про відновлений образ були передані до Риму. Святійший  Отець Папа Пій ХІ грамотою від 18 травня 1938 року надає церкві право проведення відпустів у свята Вознесіння Христового , Пресвятої Євхаристії , Різдва Івана Хрестителя , Успення Пресвятої Богородиці ,Воздвиження  Чесного і Животворного Хреста .

Саме на один із відпустових свят ,на Різдво Івана Хрестителя,подалися у Глиняни 28 матерів спільноти ''Матері в молитві''.Супроводжував нас ,матерів настоятель храму Воздвиження Чесного Хреста о. Ярослав Царик і його родина.

Свята Літургія , сповідь , Пресвята Євхаристія ,освячена вода , молитва над хворими ,молитва нашої спільноти надихали нас на велику віру. Тому що ,коли чогось потребуємо ,то потрібно не тільки просити , а твердо вірити і надіятись на Божу допомогу. І тоді , у самий найважчий момент у житті Господь подає помічну руку , або несе тебе на руках , залишаючи одні тільки сліди.

Глибоко у душу запала нам розповідь о. Дмитра  Майкута про чуда , які відбувалися у вівтарній частині храму. Матері  паломниці плакали , молились, на колінах ішли до оновленої чудотворної ікони розп'яття Христового , де з усіх - усюд люди приїздять молитися і зцілюватися. Довкола дерев'яного храму - особлива аура. На прощі були матері спільноти '' Матері в молитві '' з Київської Архиєпархії.

''У тому місці досі не падає град , не б'є блискавка .Це видимі знаки Бога людині.

Іншого пояснення немає'',- каже о. Дмитро.

Якщо душа молиться ,вірить і надіється , Господь завжди почує її і подасть помічну руку !

Руслана Гула, слугиня спільноти "Матері в молитві" храму Воздвиження Чесного Хреста.