10 лютого 2011 року, ввечері, відбувся заключний етап передачі влади Блаженнішим Любомиром Адміністратору Церкви Високопреосвященному Владиці Ігорю (Возьняку). Йдеться про передачу печатки Патріаршої курії як символу влади/служіння для усієї Церкви.

Розпочинаючи урочисту церемонію Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, зокрема відзначив: «Ми є свідками важливої для Української Греко-Католицької Церкви події. Сьогодні Святіший Отець Венедикт XVI прийняв зречення із уряду Верховного Архиєпископа Блаженнішого Любомира. Одночасно повідомлено про те, що відповідно до церковного права Адміністратором нашої Церкви став Високопреосвященний Владика Ігор (Возьняк). Це не тільки юридичний акт, але також передача повновластей над цілою Церквою на час вакантності престолу Верховного Архиєпископа. Ми сьогодні є свідками, як Блаженніший Любомир передасть символ повновластей Високопреосвященному Владиці Ігорю».

Вручаючи печатку Адміністратору, Блаженніший Любомир сказав, що цю печатку він передає згідно із законами нашої Церкви та на її користь і добро. Він пояснив, що печатку він передає Владиці Ігорю як відповідальному за нашу Церкву у цей перехідний час. «Від моменту мого зречення, потвердженого Святішим Отцем, до часу, коли ми після виборів привітаємо новообраного Главу нашої Церкви, передаю цю печатку, і це більше ніж символ», – сказав Блаженніший Любомир. Прицьому він побажав, щоби у цей час із усіма Божими благодатями Владика Ігор попровадив нашу Церкву.

Приймаючи печатку, Владика Ігор запевнив, що буде вживати її «для добра Церкви та нашого народу».

На завершення Владика Богдан побажав Блаженнішому Любомирові міцного здоров‘я, а Владиці Ігорю наснаги та мудрості в управлінні Церквою у перехідний період.

 

Департамент інформації УГКЦ

10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.

«Сьогодні, коли я вже не маю достатньо сил, хочу передати уряд своєму наступникові, який ефективно продовжуватиме цю працю. Бо це не моя праця і я не є ключем. Ключем є Церква, а мета нашої праці – служіння Церкві, і ми стараємося це виконувати доти, доки можемо це робити ефективно», – пояснює своє рішення Блаженніший Любомир.

Після відходу від керівництва УГКЦ Блаженніший Любомир не має наміру цілковито покидати життя Церкви і суспільства. «Я робитиму те, що ще можна робити. Буду молитися за Церкву, переосмислювати минуле, стежити за тим,  щоб нічого з минулого нашої Церкви не затратилося. Хотів би проводити зустрічі з молоддю, а також з різними професійними групами», – розповідає Блаженніший Любомир. Уже цього місяця Його Блаженство зустрічатиметься зі студентами Києво-Могилянської академії, а також розпочинає роботу над другою аудіотрилогією під назвою «Суспільство», до якої увійдуть аудіокниги «Суспільство і влада», «Суспільство і бізнес» та «Суспільство і закон».

«Згідно з канонічним правом, до обрання нового Глави УГКЦ Адміністратором Церкви буде Архиєпископ Львівський Владика Ігор (Возьняк). Протягом двох місяців відбудеться виборчий Синод, який обере нового Главу Церкви. За Блаженнішим Любомиром збережуться усі титули та почесті, належні його санові», – повідомив Секретар Синоду Єпископів, Куріальний єпископ УГКЦ Богдан (Дзюрах).

Блаженніший Любомир очолив УГКЦ десять років тому, після смерті свого попередника на престолі Мирослава Івана (Любачівського). Він став першим Предстоятелем Церкви, обраним спеціальним Синодом Єпископів після виходу Церкви із підпілля та здобуття Україною незалежності. У час правління Церквою Блаженнішим Любомиром престол Глави УГКЦ був повернений зі Свято-Юрської гори у Львові до столиці України. У Києві підходить до завершення будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового та Патріаршого центру УГКЦ.

 

УГКЦ сьогодні

На сьогодні УГКЦ об’єднує понад 5,5 мільйона вірних на території України; крім того, греко-католиками визнають себе біля 1,5 мільйона осіб у країнах Європи, Північної і Південної Америки та Австралії. Верховне Архиєпископство в Україні об’єднує 12 єпархій та екзархатів. За статистичними даними Державного департаменту у справах релігій в Україні, станом на 1 січня 2010 року УГКЦ налічувала: 3597 зареєстрованих громад, 2347 священиків, 1248 ченців і черниць, 3581 храм, 1138 недільних шкіл, 105 монастирів, 27 періодичних видань, 15 навчальних закладів із 1273 слухачами, основним із яких є Український католицький університет. Сьогодні до Синоду Єпископів УГКЦ входять 50 ієрархів Церкви з України та з-за кордону.

Поза межами України до Верховного Архиєпископства належать: Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія у Польщі (Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія з понад 300 тисячами вірних у 100 парафіях), три апостольські екзархати для українських греко-католиків у Німеччині, Франції та Великобританії, дві греко-католицькі митрополії у Північній Америці: Сполучених Штатах і Канаді (у США – Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій у Філадельфії, Пармі, Чикаго і Стемфорді, у Канаді - Вінніпезька митрополія з п’яти єпархій у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто). Крім того, існують єпархії УГКЦ у Буенос-Айресі (Аргентина), Куритибі (Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллін), Молдові (Кишинів), Австрії, Парагваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії. УГКЦ надає духовну опіку своїм вірним у країнах перебування останньої хвилі мігрантів з України.

 

Правова довідка

Отець д-р Віталій Токар, керівник Правничого відділу Патріаршої курії УГКЦ:

Згідно з Кодексом канонів Східних Церков, головним законодавчим збірником Церкви, який чинний з 1991 року, та відповідно до партикулярного права УГКЦ, через зречення Верховного Архиєпископа Верховноархиєпископський престол УГКЦ став вакантним. Така ситуація можлива внаслідок смерті або ж зречення (канон 126, § 1). Зречення відбувається за бажанням, а радше на основі права Верховного Архиєпископа зректися уряду і аж ніяк не є його обов’язком (канон 967).

 

Біографічна довідка

Блаженніший Любомир (Гузар)

Народився 26 лютого 1933 р. у м. Львові в родині Ярослава Гузара та Ростислави з роду Демчуків.

1944 р. – разом з батьками покинув Україну та переїхав до Австрії (м. Зальцбург).

1949 р. – переїхав зі сім’єю до США. Здобув середню освіту в Малій духовній семінарії (1950 рік), вивчав філософію в Колегії св. Василія Великого (1954 – здобув ступінь бакалавра) та богослов’я у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні (1958 р. – ступінь ліценціата богослов’я).

30 березня 1958 р. – рукопокладений Владикою Амвросієм (Сенишиним) на священика і призначений для служіння у Стемфордській єпархії.

1958 - 1969 рр. – працював викладачем і префектом у Стемфордській духовній семінарії св. Василія Великого, був душпастирем оселі «Союзівка» Українського народного союзу у Кергонксоні та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі (штат Нью-Йорк).

З 1965 р. – настоятель парафії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

1967 р. – здобув ступінь магістра філософії у Фордгамському університеті (Нью-Йорк).

1969 - 1972 рр. – вивчав богослов’я у Папському університеті «Урбаніанум» в Римі (здобув ступінь доктора богослов’я).

1972 р. – вступив до монастиря Святого Теодора (монахи Студійського уставу) у Гроттаферраті (Італія).

1973 - 1984 рр. – викладав еклезіологію в університеті «Урбаніанум».

2 квітня 1977 р. – рукопокладений Блаженнішим Йосифом (Сліпим) на єпископа.

1978 р. – призначений архимандритом монастиря Святого Теодора та відповідальним за монастирі Студійського уставу поза межами України.

1993 р. – повернувся в Україну разом зі всією спільнотою українських монахів студитів Гроттаферрати.

1993 - 1994 рр. – служив як духівник у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

2 квітня 1996 року – призначений Екзархом Києво-Вишгородським з титулярним престолом Ніси Ликійської.

1 червня 1996 р. – офіційно введений на престол Києво-Вишгородського екзархату.

14 жовтня 1996 року – призначений Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами.

25 січня 2001 р. – обраний Верховним Архиєпископом УГКЦ.

26 січня 2001 р. – потверджений Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ і проголошений як Верховний Архиєпископ УГКЦ.

28 січня 2001 р. – введення на престол у соборі Святого Юра у Львові.

28 січня 2001 р. – під час молитви «Ангел Господній» проголошений кардиналом Святої Римської Церкви.

21 лютого 2001 р. – піднесений Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ до гідності кардинала Католицької Церкви.

21 серпня 2005 р. – офіційне повернення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.

Очолював Українську Греко-Католицьку Церкву протягом десяти років.

 

Департамент інформації УГКЦ

В неділю 20 лютого 2011 року Бродівський Народний дім потішив парафіян греко-католицьких церков міста виставою монашого театру "В каптурах" "Драбина Якова".

З ініціативи випускниці Українського Католицького Університету Оксани Лотоцької та на запрошення настоятеля церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста о.Ярослава Царика відбулася релігійна вистава під назвою „Драбина Якова”. Її з люб’язністю представив бродівчанам монаший театр „В каптурах” ЧСВВ з Брюховичів. Цей молодіжний аматорський театр братів-василіян вже четвертий рік в час різдвяних свят гастролює всією Україною - від Одеси до Києва - зі своїми глибоко-духовними, повчальними та пізнавальними виставами. Кожного року молоді юнаки пропонують глядацькій увазі нову виставу. Цьогоріч брати та професійний режисер Дмитро Бартков змогли відтворити на сцені життя та діяльність святого Василія Великого. Для глядачів стало відомо багато подробиць з життя святого, а також його головні ідеї та філософські роздуми над людським буттям. Не випадковою є і ця алегорична назва вистави: наше життя має бути таким, як драбина Якова, піднімаючись на вищий щабель в нашому житті, ми повинні дедалі більше дбати про накопичення моральних цінностей та чеснот і поволі відходити від матеріальних благ та мирської суєти.

Дізнатися про виставу можна було завдяки плакатам, а також попередньому оголошенню отців нашої парафії після богослужінь. Переповнений партер та балкони Народного дому засвідчили про потребу людей будь-якого віку зростати і збагачуватися духовно. На виставі були присутні настоятель Церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста о.Ярослав Царик, отці Андрій Семенюк та Павло Юрчак, сотрудники храму Чесного Хреста, настоятель храму Собор Пресвятої Богородиці зі Старих Бродів о.Іван Вихор та о.Богдан Вихор – настоятель парафії Владичиці України м.Броди («Червоні казарми»), о.Анатолій Шпак декан і настоятель римо-католицької парафії в м.Броди.

Отець Ярослав від свого імені та від імені усіх присутніх висловив глибоку подяку молодим монахам за несення Божого слова та таку велику і безкорисливу справу з метою підвищення духовності християн.

 

 13 лютого 2011 року в залі Бродівського педколеджу ім. о.Маркіяна Шашкевича відбувся духовний концерт тріо священиків «Новий час». Це було своєрідне свято прощання з колядою. На святі були присутні парафіяни церкви Воздвиження Чесного Хреста та церкви св.Юрія разом зі своїми настоятелями о.Ярославом Цариком та о.Романом Білем та з інших парафій міста. У виконанні священиків Романа Назаркевича, який є керівником гурту, Андрія Щепана та Мирослава Ковальчука прозвучали колядки, духовні, патріотичні, родинні, в основному авторські пісні, поезії, притчі.

Щиру подяку від парафіян Бродівських церков склав о.Ярослав Царик, який кожного року запрошує цей гурт до Бродів. Голова районної ради Ольга Шайдулліна, звертаючись до співаків, сказала : «Ви співаєте серцем, і люди слухають Ваші піснеспіви теж серцем».

о.Роман Назаркевич, керівник «Нового часу» і автор багатьох пісень, висловив подяку голові обласної ради Олегу Панькевичу та депутату обласної ради, голові обласної організації ВО «Свобода» Ірині Сех, які є парафіянами Чесного Хреста, завдяки яким і відбуваються їхні концерти в містах і селах Львівщини, зокрема і цей концерт в Бродах.

 

З благословення Преосвященного Владики Михаїла Колтуна за участю молодіжної комісії Сокальсько-Жовківської Єпархії та «Паломницького центру Сокальсько-Жовківської Єпархії св. Миколая Чудотворця» з 26 грудня 2010 по 5 січня 2011 року група молоді Сокальсько-Жовківської Єпархії брала участь у паломництві до Роттердаму (Голландія) у 33-тій європейській зустрічі під назвою «Дні довіри», яку щороку організовує спільнота Тезе з Франції в різних європейських містах.

22 січня 2011 року з нагоди 10-річчя Патріаршого служіння Блаженнішого Любомира Глави УГКЦ, відбулась зустріч єпископів, священиків, мирян з усіх Єпархій УГКЦ України. Це святкове дійство мало назву «Різдвяна просфора з Патріархом».

Від імені Сокальсько-Жовківської Єпархії разом з Владикою Михаїлом Колтуном на святі були присутні протосинкела о.мітрат Володимир Коткевич, єпархійний економ о.мітрат Михайло Грицишин, секретар-референт о.Ярослав Малиш, отці декани, священики та вірні Єпархії.

Парафію Чесного Хреста представляли о.Ярослав Царик, настоятель, який є Головою комісії мирян Сокальсько-Жовківської Єпархії, та парафіяни. Це голова Львівської обласної ради п.Олег Панькевич, Богдан Семчук, Василь Хороший, Володимира Бортник, Андрій Олійник, Віктор Лаврін, Віталій Кологін та учасниці гурту «Знамення» Анастасія Попеско, Марта Пишна, Софія Грицаїшин.

У храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці Єпископ-помічник Київської Архиєпархії Владика Йосип Мілян ознайомив усіх гостей з ходом будівництва Патріаршого Собору та Патріаршої канцелярії. Згодом усі запрошені побували у Патріаршому Соборі Воскресіння, де всі разом колядували «Бог Предвічний народився».

З благословення Преосвященного Владики Михаїла Колтуна за участю молодіжної комісії Сокальсько-Жовківської Єпархії та «Паломницького центру Сокальсько-Жовківської Єпархії св. Миколая Чудотворця» з 26 грудня 2010 по 5 січня 2011 року група молоді Сокальсько-Жовківської Єпархії брала участь у паломництві до Роттердаму (Голландія) у 33-тій європейській зустрічі під назвою «Дні довіри», яку щороку організовує спільнота Тезе з Франції в різних європейських містах.

В навечір’я Богоявління 18 січня 2011 року після Святої Літургії перед Йорданським водосвяттям священики храму настоятель о.Ярослав Царик та сотрудники о.Андрій Семенюк і о.Павло Юрчак освятили напрестольний хрест. Його офірували родини Ковальчук-Масловських Ольги і Володимира з Києва та Масловських Лариси і Богдана з Бродів, які є нашими парафіянами. При освяченні хрест тримала парафіянка храму Чесного Хреста Романич Ольга – мама Лариси Масловської і бабуся Ольги Ковальчук-Масловської, якій 6 серпня 2010 року виповнилося 88 років. Цей хрест – офіра за синочка Богданчика родини Ковальчук-Масловських. Ним священики освятили воду під час Йорданського водосвяття.